Стабільність пінопласту означає відсутність таких проблем, як розрив піни, закриті комірки або колапс, а також гарантує, що такі властивості, як твердість, щільність, еластичність, міцність на розтягування та структура комірок, відповідають вимогам замовника. Досягнення цього вимагає стандартизації сировини, рецептур і робочих параметрів для контролю складних хімічних реакцій у різних умовах навколишнього середовища.
Щільність вимірюється в кілограмах на кубічний метр (кг/м³) або грамах на кубічний сантиметр (г/см³). Це визначається рецептурою і залежить від швидкості реакції.
Існує два типи твердості пінопласту: твердість поверхні (стосується пінопласту для взуття-) і загальна твердість (стосується пінопласту-для меблів). Твердість піни пов’язана з «твердими сегментами», які утворюються під час реакції, виділенням тепла та вмістом твердих речовин у сировині-зокрема TDI, MC і POP. На це також впливає ступінь перехресного-зшивання.
Еластичність залежить насамперед від молекулярної маси поліефіру; вища молекулярна маса призводить до вищої стійкості. На це також впливає ступінь розгалуження під час реакції-менша кількість розгалужень зазвичай дає кращу еластичність.
Меблева{0}}піна в основному використовується для сидінь і спинок. Міцність на розрив пов’язана з кількістю груп NCO та ступенем поперечного -зшивання. Підвищення індексу TDI або внутрішнього тепла піни покращує як вміст NCO, так і перехресні -зв’язки. І навпаки, збільшення MC знижує внутрішню температуру, що часто перешкоджає розвитку міцності на розрив.
Піна з високо-якісною комірчастою структурою зазвичай класифікується як продукт середнього-–-вищого-класу. Досягнення однорідної, тонкої та-бездефектної клітинної структури є складним завданням, яке вимагає глибокого розуміння обладнання, сировини, рецептур і параметрів обробки.
